Проблеми агропромислового комплексу не можна вирішувати в турборежимі, без глибокого аналізу і реальних планів. А тим більше запускати ринок землі. Теперішні суперечки у Верховній Раді навколо відповідного законопроекту висвітлили широке коло проблем. І в оновленому другому його варіанті є підводні камені і лазівки, які можуть потім позбавити селян їхніх земель. Прописані норми пройдисвіти легко обійдуть, бо такого досвіду їм не бракує.
Земля – не просто товар. Це – унікальна цінність народу, його годувальниця. Свого часу це проігнорували в Бразилії, необачно запустивши ринок землі, яка швидко опинилася під контролем транснаціональних компаній. Народ ще більше збіднів і опинився на межі голоду. Тож довелося експропріювати угіддя й відновлювати фермерство за рахунок держави. До речі, в Україні вже 30% земель орендують іноземці. Вони з особливим нетерпінням очікують відкриття ринку.
Українські фермери, яких у нас в 35 разів менше, ніж у сусідній Польщі, не вірять у спроможність влади впровадити ефективний, цивілізований ринок землі. Його міфічні переваги не відчують і власники паїв, і, в першу чергу, ті, хто віддав їх у багаторічну оренду. Бо ж коли в країні панують долари і суддівське свавілля, розірвати кабальні умови договорів практично неможливо. А без цього будь-які зміни в земельних відносинах нереальні. Всі ж знають, що за землю в оренді пропонуватимуть занижені ціни. Її власники зможуть продати лише орендатору – практично без торгів.
Чи розуміють «слуги народу» важливість реального права селянина розірвати договір? Саме цей інструмент є основним фактором підвищення вартості землі, росту прибутків від неї і розвитку фермерства, насамперед дрібного. А ще мають бути доступні кредити і техніка, державна підтримка фермерів.
Незбагненно висока ціна української землі. Скільки життів за неї покладено! Сміливо на захист землі, інтересів власників паїв декілька років тому став і керівник господарства Яблунівки. Рейдери, мов дикі кочівники, діяли зухвало, жорстоко побили його. Скоро здібного керманича і патріота не стало. Селяни мовчки проковтнули сльози, мов гіркі пігулки, не дочекавшись захисту правоохоронців. Важко уявити, що може відбуватися, коли Україну накриє дев’ятий вал земельного ринкового цунамі.
«Conta Spem Spero» – без надії сподіваємося…
Доти, доки в Україні не буде забезпечене ефективне ведення сільського господарства і створено систему забезпечення збереженості земель, мораторій на продаж родючих сільськогосподарських земель має бути обов’язковим.
До того ж, самого мораторію на продаж для збереження наших чорноземів не досить. Сьогодні існує таке поняття, як довгострокова оренда землі. Необхідно усвідомлювати, що за 50 років орендар може перетворити наші чорноземи на африканську пустелю. Тому питання довгострокової оренди сільгоспземель також потребує додаткового вивчення і врегулювання.
Володимир Шугалія
