Відколи в Білій Церкві збудований мікрорайон Томилівський, або, як у народі його називають, – Ярмоли, відтоді гостро стоїть питання облаштування безпечного переходу через залізничну колію, яка розділяє два мікрорайони.
Майже три тисячі людей щодня перетинають дві колії, аби потрапити на «велику землю» – масив Леваневського. Будь-якої пори року, у будь-який час доби малі й дорослі, здорові й не дуже долають небезпечну путь, так званий перехід. Тут регулярно травмуються місцеві жителі, а траурні вінки на узбіччі, на жаль, нікого вже не дивують. Адже на місці переходу відсутні навіть бетонні плити під коліями, що регулярно призводить до травмування пішоходів.
Мікрорайон Томилівський – один із найвіддаленіших куточків міста. Він буквально відрізаний залізничною колією від іншого густо заселеного масиву Леваневського. Це завжди було й лишається однією з головних проблем мешканців цього району. Та попри численні звернення, попри стоси зібраних підписів та благання людей, міськрада й досі не спромоглася хоча б посприяти якомога швидшому будівництву переходу. Щороку на цій ділянці гинуть люди, та навіть смерть не спонукає владу до рішучих дій. До слова, минулого року на цьому переході загинуло двоє людей.
Ярмоли – це близько 10 багатоповерхівок і декілька сотень приватних будинків, це церква й дитячий будинок “Материнка”, це гаражний кооператив та кілометри соснового лісу з прилеглою річковою зоною. Сюди їздить лише автобусний маршрут №21, а приватні таксі неохоче реагують на виклики в цей бік. Тож людям у переважній більшості доводиться перетинати колію, щоб дістатися до роботи, на базар, до найближчого банкомату і навіть до амбулаторії, якої тут немає, так само як і немає ні школи, ні садочка. І от, що найбільш небезпечно, через колію ходять/бігають/стрибають діти. А батьки щодня, відпускаючи їх, буквально моляться і як мантру повторюють їм правила переходу, застерігають і благають бути обережними. Адже поки що іншого виходу просто немає.
На Томилівській живе багато молодих сімей: квартири в цьому мікрорайоні дешевші. Тож люди вимушені оселятися тут, попри незручне географічне положення та відсутність комфорту. Тут зростає дуже багато дітей. Своїм життям і життям своїх малюків постійно ризикують молоді матусі, які гуляють із візочками. Не говорячи вже про зручність, жінкам доводиться в руках тягти 40-кілограмовий візочок разом із малям. І добре, якщо випадково поряд проходить чоловік, а як ні? Жінка ж бо сильна, чи не так?!
Жителі масиву постійно обурюються: чоловіки просто нарікають, жінки голосніше сваряться, бо згадують, як страшно йти додому ввечері через «ті путя». Вони щораз оглядаються і прискорюють крок, бо ж поряд із залізничною колією посадка – лісосмуга, яка в темний період доби майже не освітлюється.
Мешканці вже стомилися оббивати пороги владних кабінетів з одним-єдиним проханням: облаштувати надійний перехід або хоча б обладнати тротуар та розчистити й освітлити захаращену лісосмугу.
2018-го став безпечним та зручним перехід через залізничні колії, який поєднує 4-ий мікрорайон та вулицю Павличенко. Через двоколійну ділянку магістральної залізниці були встановлені спеціальні огородження, світлова та звукова сигналізації, дорожні знаки безпеки, горизонтальну розмітку та облаштований безбар’єрний прохід. Тоді будівництво переходу здійснювало ПАТ «Укрзалізниця», а організацію ремонту та облаштування підходів до колій взяло на себе місто. Виділило 1,5 мільйона гривень.
Що ж до переходу між масивом Томилівський та вулицею Східною, ще в тому ж 2018-ому, колишній народний депутат запевняв, що вже розроблений проєкт підземного переходу та проведено експертизи. Тоді він обнадійливо стверджував, що фінансування проєкту, вартість якого становитиме щонайменше 20 мільйонів гривень, візьме на себе обласний або державний бюджет. Наразі жодні роботи не проводяться, а в міській раді зазначають: будувати перехід планують, проєкт є, а от грошей – катма.
Зазначимо, що роком раніше, у листопаді 2017 року, спеціальна робоча нарада за участі керівників служб регіональної філії «Південно-Західна залізниця», директорів і головних інженерів виробничих підрозділів департаментів ПАТ «Укрзалізниця» та тодішнього радника голови Укравтодору Олександра Кави дійшли висновку обладнати підземний пішохідний перехід тунельного типу, освітлений і облаштований камерами зовнішнього спостереження, з підходами з твердого покриття. Гроші мав виділити Укравтодор.
Відтоді змінилося мало, тобто НІЧОГО. Влада змінюється, як пори року. Людей досі годують обіцянками й нарікають на відсутність фінансування. А тим часом діти вже закінчують школу, мешканці отримують нові травми, але не втрачають надію на облаштування переходу.
