Рабство 21 століття

З інтервалом у декілька днів у всіх випусках новин прокотилася інформація про те, що Уряд України вводить обмеження на виїзд громадян нашої держави на роботу в інші країни. Обгрунтуванням цієї заборони  є ніби то турбота влади про гарантовані терміни, умови праці та гідний рівень грошових винагород. Тобто, простою мовою це звучить приблизно так: «Ми турбуємося про вас, люди, і не хочемо, щоб ви працювали за три копійки на європейського пана!»

Яка ж альтернатива є в українських заробітчан? Що може запропонувати держава чи й бізнес в цих умовах? І як це торкнеться навіть тих, хто ніколи і нікуди не виїжджав?

Відповіді – очевидні, адже цією забороною уряд провокує збільшення показників безробіття, і як наслідок – злочинне зниження рівня життя всіх громадян замість створення конкурентного ринку праці.

Ще рік назад середня заробітна плата становила 8-12 тисяч гривень для офісних працівників, а для людей трудових професій – 12-18 тисяч гривень, і бізнес прагнув підвищувати ці стандарти в умовах дефіциту різногалузевих спеціалістів. На сьогодні ж в умовах надлишку робочої сили і падаючої економіки такі обмеження з боку влади здатні спричинити лише падіння того рівня оплати праці, який був до цього моменту.

То тут, то там чуємо, що дорожньо –будівельна галузь здатна забезпечити людей роботою із зарплатою 5-8 тисяч гривень , то пропонується на місцях масово зайняти людей в сфері озеленення з такою ж тарифною сіткою оплати праці. А ось прем’єр – міністр виступає із власною думкою про те, що середньостатистична сім’я із 4 осіб може прожити на 12 000 гривень на місяць.

Тобто поступово з усіх боків людям насаджується думка, що бідність і  обмеженість – це норма! Що для людини, яка працює на укладанні асфальту чи висаджує квіти цілий день, 6 000 грн на прожиття – достатньо, хоча при такій тяжкій роботі цих грошей явно мало навіть для одного.

То що ж це, як не сучасне рабство? І запущено цю схему знову ж таки на фоні того самого вічного страху, в якому тримають українців вже протягом досить тривалого часу.

Цього разу схема примітивна і підступна: звести у страху пандемії всіх  людей додому – закрити кордони – відправити на важку роботу з мінімальним рівнем оплати праці, або….!! Або «продати» людей західним партнерам на вигідних для влади умовах.

Перші чартери у Фінляндію вже полетіли!

Висновок один: Україною керують ті, кому вона не потрібна, і вже навіть не приховують цього!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *