Злочинна халатність чи спланований геноцид

Оголошена ВООЗ пандемія стала непростим випробуванням для всього світу. І саме в такі критичні моменти проявляються слабкі місця в управлінських інституціях влади.

Одним із критичних недоліків стала якраз недалекоглядність керівників владних кабінетів.

Опускаючи негативні епітети про стан системи охорони здоров’я в Україні, хочеться закцентувати увагу на більш конкретних пунктах. А саме – злочинне ігнорування тих загрозливих новин про розгул невідомого вірусу в інших країнах.

У той час, як пересічні українці дивилися новини з далекого Уханю і думали про те, що нас це жодним чином не торкнеться, хвороба розвозилася по всьому світу і подорожуючими, і бізнесменами, і політиками. І якщо простий українець має право не думати про те, що відбувається у Китаї чи Італії, то державні мужі просто зобов’язані були подумати про це. Адже забезпечення країни необхідними для життєдіяльності ресурсами і готовність до можливих зовнішніх та внутрішніх викликів – і є та робота, за яку вони отримують заробітну платню в сотнях тисяч гривень .

Та щось пішло не так в Україні. Бо державні діячі не просто не забили на сполох, мобілізуючи і людські, і матеріальні, і фінансові ресурси. З їхньої мовчазної згоди в Україні розгорнулася справжня кампанія з продажу найнеобхіднішого під час пандемії у країни, де вже лютував вірус.

Так, згідно зі статистичними даними, в лютому 2020 року з України вивезли 118 тонн медичних масок з фільтрами (тобто респіраторів) і 408 тонн масок без фільтрів. Зрозуміло, що заробити швидкі мільйони – занадто велика спокуса, але в багатьох країнах світу вже давно було заборонено до вивозу ці життєво важливі предмети. В Україні ж за декілька місяців нового року експорт цієї продукції становив 983,5 тонни. Останні партії залишили територію України вже в березні і приземлилися в Іспанії.А через тиждень наша держава закрилася на карантин із жорсткими рекомендаціями не перебувати у громадських місцях без індивідуальних засобів захисту, тобто – без масок.

Це був «геніальний» хід, який призвів не лише до паніки серед людей, наляканих картинками теленовин і стрічками соціальних мереж. Цей крок влади став запорукою гарантованих високих заробітків і політичних дивідендів для тих, у кого маски й антисептики все ж таки були. Перші продавали в інтернеті копійчану маску за 50 гривень, а респіратор – за 150-200, а другі ж, ті, що «політики» або готуються стати ними, влаштували справжні «паради доброчинності», роздаючи рятівні маски й невідомо де закуплені антисептики. Ну а ті, що багатші й досвідченіші, – з’явилися на екранах телевізорів і моніторів зі щедрими дарами з обов’язковим озвучуванням витрачених сум: 5, 10, 20 млн і т.д…

Тож учергове напрошується питання про стратегічне мислення відповідальних осіб та ефективність тих, що в передвиборчих перегонах обіцяють золоті гори, а потім ці обіцянки тануть, як минулорічний сніг.

Чому так відбувається із року в рік? Тому що в Україні всі закони, написані системою за 28 років, не передбачають персональної чи партійної відповідальності за дії при владі. Тому і влада в Україні кожного разу – чергова лялька на руці ляльковода. Цю «руку» потрібно знешкодити врешті-решт!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *