Демократія в Україні – вистава лялькового театру

Вся демократія в Україні давно перетворилася на боротьбу політичних технологій  та вплив неприхованих маніпуляцій. З того моменту, як медіа-ресурси опинилися в руках великого капіталу, а розумом людей заволоділи,  телебачення й соціальні мережі, ні про який більш-менш адекватний вибір народу й говорити не варто… Вибір став назавжди прогнозований.

Так, звучить трохи грубо, але на прикладі минулих виборів мера в м.Біла Церква можемо розглянути цю тезу, і кожен зможе переконатися, якою грубою була гра.

Вибори мера міста проводилися у 2015 році після революції Гідності на фоні активної фази російської агресії на східних кордонах нашої країни, коли патріотичні настрої населення були максимально піднесеними внаслідок спільної боротьби.

Основними кандидатами на посаду з посадовим окладом 11700 грн стали двоє гравців політичного рингу.

Один з них – відомий в Білій Церкві бізнесмен з російськозвучним прізвищем, мав безпосереднє відношення до минулої центральної влади і неабиякий вплив на владу місцеву.

Його програма була наповнена загальним фразами про стратегію розвитку міста, а передвиборчою рекламною діяльністю різні трохи дивні архітектурні проєкти, як то реставрація фасаду старого будинку в нетиповому для міста кольоровому рішенні. Тобто, можна сказати, що це був скоріше подразник для громади, а не кандидат на посаду мера.

Інший же головний претендент був повною протилежністю: яскраво виражена маскулінність  (чоловічість, мужність), підприємець-господарник з українським прізвищем, яке символізує свободолюбиву натуру, публічно має дуже сильні патріотичні переконання. Та й передвиборча стратегія у нього кардинально інша; якщо його конкурент «сипав грошима» й демонстрував можливості, то цей почав просто «ходити по людях» на підприємства, на вулиці житлових кварталів, по громадських організаціях і показувати себе – сильного і некорумпованого господарника, який прагне справжніх змін у житті містян.

Неважко здогадатися, кого вбрав патріотично налаштований народ, та ще й радів з того, що зміг вибороти місто у капіталіста. Та злочинна система, яка володарює в Україні і пише закони для суспільства, точно знає, як повинні функціонувати міста і села для гарантування безперервного процесу збагачення тієї ж системи. Тільки так! Випадкові люди системі не потрібні, вона їх просто не допускає до управління. А якщо вони туди все ж якось іноді попадають,  то швидко стають або частиною того «колективного зла», або опиняються в ізоляції, іноді й з показовою кримінальною відповідальністю.

І жодна людина не може змінити це лише власними силами. Це може змінити лише народ своєю єдністю, своєю чесністю, своєю безкомпромісністю до будь-яких проявів шахрайства.

Коли суспільство перестане бути прогнозованим і зробить перші усвідомлені, а не емоційні кроки, тоді та система, яка захопила владу в Україні, врешті похитнеться, а згодом і впаде!

І лише  тоді ти, українцю, станеш господарем на своїй землі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *